Фестиваль „Гніздо 2005”.
19 червня 2005 року було означено у Білій Церкві великим музичним святом - шанувальників рок-музики вітав II Міжнародний молодіжний фестиваль "Гніздо", Цього року фестиваль зустрічав сім нових учасників з різних міст України - на суд глядачів та колег-музикантів винесли свої творчі роботи рок-групи зі Львова, Полтави, Мінська, Києва. Завітали на "Гніздо" також колективи, знайомі всім за минулорічним музичним форумом: відомий білоцерківській публіці своїми блюзами гурт "J-Jubei" та хедлайнер І Міжнародного молодіжного фестивалю "Гніздо" гурт "Новий Едем". А представляв учасників та додавав святу атмосфери невимушеності невтомний і запальний столичний ведучий МС Паша.
Щодо завдань, які ставлять перед собою організатори цього великого благодійного свята, то, як зазначив президент фестивалю Віталій Титаренко, його мета - збільшення престижу сучасної української музики і популяризація живого звуку, та головне - це допомога молодим музичним колективам, які відчувають потребу заявити про себе, але через відомі причини не можуть почати повноцінний рух на українській музичній арені. І справді, поряд з презентацією програм відомих українських та зарубіжних артистів фестиваль щороку відкриває нові імена. Цього разу такими відкриттями стали колективи "Будет", "Город Солнца", "Яка існуЄ", "Навколо Кола", "Дороги Меняют Цвет", гурт "Britalin".
- Ми дали їм шанс - говорить Віталій Титаренко. - Аби побачити їхні виступи, до міста приїхало багато інформаційних джерел, і тепер тільки від самих музикантів, від їхнього таланту й наполегливості залежить, чи почує їх світ.
Хоча, правду сказати, самі учасники фестивалю приїхали до Білої Церкви не за славою.
- Ми любимо сам процес творчості і цей фестиваль для нас - можливість винести свої ідеї, своє бачення світу на люди. А ще - можливість порівняти рівень гри свій і колег, - зазначає вокаліст київської групи "Город Солнца" Даня Мельников.
- А слава? Якби прагнули тільки її, то, мабуть, давно пішли б в іншому напрямі...
- Це не поп-музика, де грошей більше, а рок. Тут є тільки один шанс -робити свою справу, - переконані музиканти гурту "Дороги Меняют Цвет" котрі приїхали з Полтави. - Ми йдемо слідами пітерського року, слідами авторської пісні. Є енергія слова, енергія музики. Це наше життя".
Що ж до організаційних моментів фестивалю, то всіх учасників просто вразив рівень його підготовки: "Все було зроблено вчасно, жодних накладок жодних непорозумінь, - вдячно посміхаються музиканти, а "Дороги меняют цвет" додають: "Організатори повністю потурбувалися про все.Це не просто приємно, ми справді вражені..."
Цього року в ролі хедлайнера виступив білоруський гурт "Ляпис Трубецкой".
Перед початком концертної програми у вишуканій атмосфері ірландського пабу готельного-ресторанного комплексу "Гостинний Двір" відбулася прес-конференція учасників цього гурту. Сергій Міхалок та Павло Булатніков з властивою їм внутрішньою свободою і тонким почуттям гумору відповіли на запитання журналістів.
Як відомо, "Ляпис Трубецкой" через свою політичну незаангажованість і вражаючу самобутність не вельми вітається в себе на батьківщині, але "я б не став називати наш гурт авангардом контркультури в Білорусії, - дещо іронізував лідер групи Сергій Міхалок. - На жаль, ми не єдиний колектив, який підпадає зараз під певні цензурні чистки. Можна довго перераховувати колективи, розвиток котрих відбувався не всередині нації, а тому їх не вельми шанує влада. Ми навчилися бути летючими голандцями у своїй рідній країні. Ніхто не вірить, що ми всі свої справи ведемо як ОЗГ (організоване злочинне групування) - у нас немає ні рахунків в банках, ні печаток, тому нам легко лавірувати між різноманітними чиновниками й бюрократами.
Питання ідеології зараз дуже важливі в нашій країні. Якщо дивитись білоруське телебачення, то сучасна молодь являє собою таких чистеньких міцненьких юнаків з гарними стрижками. Навіть вулична культура демонструється якоюсь рафінованою. Приміром, якщо в рекламі показують пацанів із скейтами, то видно, що це не хлопці з вулиці, а якісь театральні коміки.
Тому звичайно ж рок і все, що пов'язано з контркультурою, абсолютно не вітається у нас на батьківщині. І, навпаки, в нашій країні можна все, якщо будеш співробітничати з владою у будь-якому прояві. Та я особисто вважаю, що сучасний музикант, взагалі молодий культурологічний діяч не має права вступати в жодні стосунки з державою, тому що в будь-якому разі (далі цитуємо мовою Сергія - ред.) "эти отношения будут сношениями и понятно, кто будет сверху, а кто снизу".
- Звичайно ж, в Україні абсолютно інша ситуація, - зауважили музиканти. - Про це навіть зайве говорити. Це очевидні речі.
Зайве, мабуть, оповідати й про те, з яким захватом білоцерківські шанувальники зустріли живий виступ своїх кумирів на сцені "Гнізда".
Загалом же II Міжнародний молодіжний музичний фестиваль "Гніздо" ще раз довів: для музичних ідей кордонів не існувало й не існує, а незалежна молодіжна культура, незважаючи ні на що, розвиватиметься. І наше місто завдяки "Гнізду" вже вписане в національну історію цього розвитку.
